0
За словами декана Збаразького, настоятеля Святопокровського храму у Романовому Селі та храму святого великомученика Димитрія у Киданцях отця Олега Григорця, дерев’яна церква у Киданці потрапила з Волині, де уже на той час простояла майже 200 років.
– Датою перенесення церкви можна вважати 1648 рік, оскільки ним датоване Євангеліє, яке збереглося до нині, – стверджує священник. – Крім цього, тим же роком датується і книга Мінея, з якої здійснюються інші богослужіння, що є додатковим підтвердженням того факту, що в селі церква з’явилася саме у середині 17-го століття.
Варто зазначити, що дерев’яна церква святого Димитрія села Киданці за свій майже 600-літній вік двічі змінювала місце розташування. Куплена і привезена з Волині у Киданці, вона спочатку стояла серед лісу на одному з горбів Товтрів (сьогодні це Лиса гора, а тоді – це був дубовий гай). Коли село через татарські набіги, що були спрямовані на Тернопіль і Теребовлю, дещо змістилося на південь у низину, на більш безпечне місце, то було перенесено вниз також церкву, де вона стоїть і нині. Люди цю місцевість називають Марківщина – від імені першого мешканця села, якогось Марка.
