В Івано-Франківську відзначили 30-ти річчя першого масового богослужіння з часів підпілля УГКЦ

18.06.2019 18:49 18

В Івано-Франківську відзначили 30-ти річчя першого масового богослужіння з часів підпілля УГКЦ

З нагоди відзначення 30-річчя наймасовішого з часів підпілля богослужіння УГКЦ 16 червня в Івано-Франківську відбулися урочиста архиєрейська Літургія, панахиди у Меморіальному сквері у центрі міста, Меморіальному комплексі Дем’янів лаз, які очолив митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин).

Після богослужіння у Меморіальному сквері організатори молитовного заходу часів підпілля поділилися своїми спогадами про те, як тридцять років тому в обласному центрі Прикарпаття відбулася подія, яка вперше з часів підпілля Української Греко-Католицької Церкви зібрала до 100 тисяч вірних. Це вдалося зробити у час, коли Церква все ще була забороненою і переслідуваною.

«Церква і у підпіллі молилася. І на могилах січових стрільців після богослужінь відбувалися віча. Було це за Польщі і радянських часів, - розповів Митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин). – Парк Січинського, раніше цвинтар, за часів комуністичного режиму був інший, бо залишилася неушкодженою лише могила Дениса Січинського. Решта поховань були зруйновані. Для панахиди тоді обрали саме його, бо місце було пам’ятне, історичне і в центрі міста. Вдалося зібрати тисячі людей. Тодішня влада, знаючи про наш намір провести панахиду і віче, влаштувала «День екології», тому місто було перекрите. Але не дивлячись на перешкоди, богослужіння і мітинг відбулися. Маємо пам’ятати про такі події, щоб зберігати особливий патріотичний дух наших батьків, дідів».

Співорганізатор молитовного заходу часів підпілля тоді семінарист, а тепер протопресвітер Отинійського деканату Коломийської єпархії УГКЦ митр. прот. Василь Мельничук поділився своїми спогадами - «Необхідно було заявити, що наша Церква існує. Згідно з радянським законодавством, свобода совісті ніби дозволяла усім віровизнанням мати право на існування, але греко-католицькій Церкві було заборонено уставленим табу. На Прикарпатті було два наших релігійних центри - у Тисмениці, де жив преосвященний владика Павло (Василик) і отець Володимир (Війтишин) та у Підпечарах, де діяла підпільна семінарія. Отже, напередодні першого масового богослужіння, яке вирішили провести в Івано-Франківську в червні 1989 року, я ночував у Підпечарах. Коли вранці вийшов на вулицю, побачив правоохоронців, які стежили за будинком, у якому перебували священники і семінаристи. Повідомив про це отцю Миколі Сімкайлу. Він направив мене запитати, що їм потрібно. Я отримав відповідь, що в Івано-Франківську відзначають «День екології», очікують велике зібрання людей, то охороняють будинок. Згодом зібралися священники, і ми мали прямувати до Івано-Франківська, адже там зібралося дуже багато людей. Якось вдалося вивезти владик, відволікши міліцію. За кермом був отець Війтишин. Але до місця відправи змогли дібратися не всі священники. Владика Павло (Василик) передав, оскільки такої змоги не мав, щоб богослужіння очолив отець Сімкайло. До івано-франківців також приєдналися сотні львів’ян. Відбувалося усе біля драмтеатру, тому, коли ми молилися, то правоохоронці вмикали гучномовці, встановлені на його фасаді, щоб не було чути спільної молитви. Також в театрі було багато озброєних правоохоронців. На богослужіння зібралося дуже багато людей. В їх очах я бачив справжню іскру свободи. Отже, відбулася панахида, після завершення якої прозвучала проповідь отця Миколи Сімкайла. У ній йшлося про свободу Церкви і держави. Далі було віче, на якому виступили патріоти. Міліція так і не втрутилася. Щоправда, отця Миколу Сімкайла того ж дня заарештували в Підпечарах. Це викликало великий резонанс і навіть був організований пікет. Отже, утримували отця недовго».

Голова осередку Української Гельсинської Спілки в Івано-Франківську Микола Кобрин наголошує, що люди, які зібралися 30 років тому на перше масове богослужіння - справжні герої. Бо комуністична влада тоді зробила все можливе, щоб вони не зібралися на велелюдну панахиду. На підприємствах і в організаціях були проведені збори, де попередили - «кучка оголтелых униатов-бандеровцев» хоче влаштувати незаконне зборище під виглядом панахиди і влада буде розганяти його всякими засобами аж до застосування зброї і проллється кров. Були заборонені рейси автобусів, тому деяким священникам і вірним довелося іти пішки. «УГС допомагала організувати захід, мала свою прес-службу з виходом на радіо «Свобода» і осередками у всій Україні, - розповідає Микола Кобрин. - Мені свого часу довелося познайомитися з львів’янами, які теж долучилися до нашого заходу. Міліція, хоча і лякала нас зброєю, застосовувати її так і не наважилася через дуже велику кількість людей. Отже, як тоді я сказав колегам - ми справді перемогли».

«Тоді, 30 років тому, 13 червня, напередодні богослужіння в Івано-Франківську мене побили і я не міг ходити, - розповів кореспонденту РІСУ журналіст Роман Гладиш. – Я працював в українській службі радіо «Свобода», співпрацював з «Голосом Америки», ВВС. Також був членом проводу Української Гельсинської спілки. Мене хотіли залякати. На одній з вулиць біля лікарні до мене підійшли люди в масках і побили. Разом з колегами готував молитовний захід в нашому місті, щоб відновити традицію вшанування героїв в час Зелених свят. Розклеювали листівки, повідомляли львів’ян. Звичайно, тодішня влада цього боялася. Але все відбулося – зібралися тисячі людей. Таким був початок відродження УГКЦ з підпілля».

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/all_news/catholics/ugcc/76189/

Следующая новость
Предыдущая новость

Лучший игровой портал для роскошного азартного отдыха Оригинальная одежда Bad Boy Быстрые кредиты онлайн Огромный выбор рюкзаков для украинцев Выбираем отель для отдыха в Одессе

Публикации