Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

06.10.2017 18:17 6

Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

Уляна Іванишин,

фото автора

У Львові 3 жовтня за підтримки Інституту родини та подружнього життя, а також Центру міжконфесійного і міжрелігійного діалогу «Лібертас» відбувся II Міжрелігійний симпозіум «Особливості виховання в християнській та юдейській традиціях». Серія подібних заходів, спрямована на утвердження та поширення родинних цінностей, виявлення схожих і відмінних поглядів на інститут сім’ї з позиції різних релігій.

Участь в Міжрелігійному діалозі взяли представники християнства та юдаїзму. Вони розповіли про традиції виховання дітей в своїх релігійних течіях, посиилаючись на священні писання.

"Коли ми говоримо про виховання дітей в подружньому житті, в родинному колі, на перше місце тут виводиться те, як живуть батьки. Чим вони живуть, які цінності сповідують та, як вони можуть все своє найцінніше передати дітям", — зауважив ректор УКУ о. Богдан Прах.

Діти – благословення Боже: юдаїзм про батьків та дітей

Головний рабин України та Києва громад прогресивного юдаїзму Олександр Духовний розповів про те, як розвивалась єврейська традиція впродовж біблійного та талмудичного періодів історії.

"Виховні завдання, які стоять перед єврейськими батьками не будуть відрізнятися від усіх інших релігійних течій, оскільки всі батьки хочуть, аби їхні діти були вихованими, шанованими, щасливими та здоровими. Того ж прагне юдаїзм, але методи, якими він користується — особливі. Для успішного виховання дитини: здоров’я, щастя, успіх — всього цього недостатньо. Всі вчинки і помисли мають бути співвіднесені з Торою".

Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

Тора, чи інакше кажучи, Закон Мойсея, П’ятикнижжя — це записане Божественне одкровення. За єврейською традицією вважається, що її отримав і записав Мойсей безпосередньо з «вуст» Бога.Згідно з Біблійним приписом, основна мета шлюбу, Благословення Боже – це дітонародження. На противагу, бездітність вважалася найбільшим нещастям, яке прирівнювали до смерті. Попри те, патріархальне суспільство було влаштоване так, що коли в родині народжувалися доньки, сім’я все одно вважалася бездітною.

В перші роки життя дитини нею опікувалася в основному мати. Турбота про малюка починалася з його появи на світ: його купали, омивали соляним розчином, сповивали. Окрім цього, близько двох років вигодовували грудьми. Раніше імена дітям давали відразу після народження, зараз – на восьмий день під час релігійного обряду обрізання. Коли діти підростали, відповідальність за сина брав на себе батько, про доньку аж до заміжжя піклувалася мати.

Батька в юдейській традиції уособлюють як голову сім'ї, наставника, вихователя і викривача, люблячого, жалісливого і милостивого, як того, хто благословляє своїх домочадців, радіє перемозі і успіхам дітей, і того, хто засмучується їхніми невдачами. Мати ж повинна бути втіленням любові і турботи. Вона має любити своїх дітей, піклуватися про них, підтримувати, захищати та виховувати їх.

У талмудичний період (III-VI століття нової доби) родинне право дещо видозмінюється. Дітонародження, як і раніше, є релігійним обов’язком. Людина, яка відмовляється вступити в шлюб та ростити дітей, уподібнюється до вбивці. Бездітність впродовж десяти років для чоловіка стає підставою дати дружині розлучення. На батькові лежить обов’язок обрізання, в певних випадках його може провести мати. Батько має дати синові релігійну освіту, навчити плавати, ремеслу і знайти йому наречену. Батькам суворо забороняється надавати перевагу одному зі своїх дітей, вони усіх мають любити і цінувати однаково. Як зрештою і діти, які мають шанувати обох батьків. Недостатня повага до батьків на думку пророків була ознакою занепаду суспільства. Відтак, діти мали коритися батькові й матері, слухати їх, слідувати повчанням і піклуватись про них у старості.

Єврейські мудреці вважають, що шануванню батьків і повазі немає меж. Ці відносини прирівнюються до Всевишнього з його дітьми. «Стосунки між дитиною і батьками можна уподобити до ставлення між нами ( а ми всі діти Бога) і Господа,— зауважує Олександр Духовний. — Єврейська традиція підкреслює: троє беруть участь у фомуванні людини — Бог, батько і мати. Коли шануєш батька і мати, це ніби я серед них перебуваю, а вони мене шанують,— каже Бог».

Сімейні та родинні святкові традиції як складова національного та релігійного виховання дітей в юдаїзмі

"Повчання дітей в юдаїзмі реалізується на основі похвали. Батьки схвалюють своїх дітей, показують, що пишаються їхніми успіхами, вислуховують їхні проблеми, не критикують. Або критикують максимально спокійно та тільки наодинці. Весь той час, коли родина займається вихованням дітей, вона тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього. Доки вона так тримається, вона стоїть на твердій основі та є надійною ланкою в ланцюжку поколінь", — розповідає директор Всеукраїнського благодійного фонду «Хесед Ар’є» Адель Діанова.

Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

Є три основи, на яких будується виховання в юдаїзмі – це, перш за все, навчання дітей Тори задля вивчення заповідей та історії свого народу, допомога у створенні щасливої сім’ї та спонукання до добрих справ.

Національне та релігійне виховання дітей в юдаїзмі реалізується не лише через сімейні звичаї, але й святкові традиції. Перед початком будь-якого свята батько з синами, що досягли 13-го віку, тобто єврейського повноліття, йдуть до синагоги на молитву, а мати з доньками прибирають в хаті та готують святкове частування.

Під час щотижневого свята Шабат (зустріч Суботи) господиня дому запалює святкові свічки, якщо є доньки, вони теж привчаються це робити. Під час святкового застілля прийнято виконувати суботні молитви та релігійні пісні, до яких діти теж долучають свої голоси.

Восени є ціла низка єврейських свят – Рош-га-Шана (Новий Рік) від створення світу та першої людини, Йом Кіпур – День Суду, Суккот – свято врожаю, Сімхат Тора – свято «Радість Тори». Останнє з названих свят, присвячене дню закінчення вивчення останньої глави Тори та початок нового кола її вивчення. Тобто юдеї постійно вивчають Тору та залучають до цього своїх дітей.

Під час свята Суккот (християни називають його свято кущів) є заповідь побудувати шалаші, які нагадують ті, в яких жили наші предки під час 40-річної подорожі пустелею. А діти із захопленням беруть участь у прикрашанні цих шалашів малюнками, гірляндами, аплікаціями. Взимку відзначається свято вогнів Ханука. У кожній родині запалюють свічник з 8 свічок – за кількістю днів свята. Діти в ці дні грають у традиційний ханукальний вовчок, отримують у подарунок кишенькові гроші, на які купують собі солодощі, із задоволенням допомагають мамі готувати традиційні пончики (суфганійот) та картопляні оладки (латкес), смажені на олії.

Восени діти полюбляють веселе свято Пурім, під час якого влаштовують карнавали, сатиричні вистави, в яких діти з задоволенням беруть участь у яскравих костюмах. Ввечері, напередодні свята батьки з дітьми йдуть до синагоги слухати читання біблійної Книги Естер, а під час проголошення імені ворога єврейського народу Амана, можна тупати ногами, свистіти, чимось тріщати, шуміти. Крім того, діти повинні віднести якесь солодке частування (шалахмонес) родичам та друзям, які живуть окремо .

Найбільше цікавинок для дітей знаходимо у традиціях святкування Песаху (єврейської Пасхи). Святкове застілля починається ввечері, за 18 хвилин до заходу сонця, і триває цілу ніч. Тому, що існує багатовіковий порядок проведення ритуалу свята. Він складається з розповіді про Вихід євреїв з Єгипетського полону, пояснення символіки блюд на столі та порядок їх вживання, благословінь, пісень. Заради того, аби діти за столом не засинали, а досиділи до кінця, послухали цікаві сторінки історії свого народу, в тексті ритуалу є 4 питання, які задають діти, також суто дитячі пісні. Ведучий церемонії ховає шматочок маци, який діти вкінці ритуалу повинні знайти. На 50-й день після Песаху приходить свято дарування Тори Шавуот. В цей день дітям завжди давали печиво з медом у вигляді єврейських літер, аби майбутнє навчання було для них солодким, як мед. Окрім постійних щотижневих та щорічних свят обов’язково також відзначають суто родинні – день повноліття сина (у 13 років) та доньки (у 12 років), день весілля. Єврейське повноліття передбачає відповідальність дітей за всі свої дії та обов’язок виконувати заповіді юдаїзму.

«Все життя єврея побудовано на виконанні заповідей юдаїзму, викладених у Торі. 10 основних моральних приписів одержав пророк Мойсей на горі Сінай, які викарбовані на камінних скрижалях. Але є одна заповідь, виконання якої прирівнюється до виконаннях всіх заповідей разом. Вважається, що її виконання рятує від смерті – це заповідь про милосердя та благодійність, пожертва на користь бідних», — розповідає Адель Діанова.

Новозавітні тексти: християнський дороговказ у вихованні дітей

Про виховання дітей в християнській традиції розповів викладач кафедри біблійних наук УКУ о. д-р Петро Терлецький. За основу доповіді він взяв Новозавітні тексти, в яких йдеться про те, що взірцем родинних відносин є Боже милосердя, жертовність, посвята воплоченого Сина Божого.

«У притчі про блудного сина в алегоричному та метафоричному плані зображено безмежну любов Господа до цілого людства. Є багато різних форматів, в яких можна розглядати цю притчу про турботливого батька, який толерує свобідний вибір дорослого чоловіка. В цій історії проявляється важливий педагогічний момент милосердя, любові та терпіння у відношенні батьків до дітей, навіть тоді коли трапляються важкі життєві ситуації», — о. Петро Терлецький. Відтак в сім’ї, у подружжі потрібно пам’ятати про ту необмежену любов і милосердя, самопожертву.

Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

На основі розповіді про професійного церковного керівника, послідовника ап. Павла юнака Тимотея, його щирих стосунків з матір’ю і бабусею, поданих як приклад для наслідування його самопожертви о. д-р Петро Терлецький робить висновок, що добре, правильне виховання зі сторони батьків ведуть до особистої стабільності і фаховості дітей в майбутньому.

Марія Саквук, керівник проекту "Мій друг-наставник" при комісії УГКЦ у справах родини, зауважила у своїй доповіді, що всі ми схожі і хочемо для наших дітей якнайкращого, але є діти – сироти, про яких просто не можна забувати.

«Бог — великий у своїх діях. І молитва за найменшого велике робить. А точніше молитва, служіння та допомога. Сподіваюсь, що подібні заходи поступово повернуть нас до ідеалу міцної та турботливої української родини, суспільства, основними цінностями якого є піклування, прийняття та допомога іншим», — ділиться Марія Саквук.

Виховання дітей тримається на трьох особах: батька, матері та Всевишнього

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/exclusive/reportage/68509/

Следующая новость
Предыдущая новость

УПЦ КП презентувало відео «90 псалом - молитва воїна та капелана» "Amnesty International" видит "агрессивное наступление" конфессий на парламент Украины Митрополит Онуфрій видав циркуляр про особливе молитовне правило всім вірянам УПЦ Честность онлайн-казино — в лучшей версии рунета Лучший игровой портал для роскошного азартного отдыха

Публикации