Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

13.02.2019 20:40 15

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Іван Матковський

"Фотографії старого Львова", 13 лютого 2019

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Восени 1930 року Митрополит Андрей Шептицький у пресі розповів про плани створення політично-громадської організації, яка мала на меті об’єднати українських політиків в одну понадпартійну групу. Цією структурою мав стати «Український Католицький Союз». Очевидно, що це був виклик на політичну роздробленість, відсутність чіткої політичної позиції і, як наслідок, бездіяльність українських політиків у польському парламенті й низинних радах.

Перш ніж вказати на роль о. Климентія у цій ініціативі, подамо інтерв’ю Митрополита на цю тему, опубліковане 30 жовтня 1930 року газеті «Діло»:

«Панове, питаєте мене, чи «Католицький Союз», у мойому розумінні, має бути новою політичною партією, відповідаю ось що: «Якщо політичною партією називаєте те, що звичайно під тією назвою розуміють, тобто партію, протиставлену всім іншим вже існуючим партіям, і політичну її програму, протиставлену всім іншим програмам, то такою партією Союз не повинен і не може бути. Але якщо партією називаєте групу людей, що хочуть і на політику мати вплив, і в цілій низці політичних справ хочуть в єдности поступати, і в таких справах мають свою спільну точно означену плятформу, то такою партією «Католицький Союз» повинен бути. Вій ставляє собі за завдання оборону віри та Церкви й усі ті національні, суспільні та політичні принципи, на які всі католики без виїмку мусять годитися. В усіх тих політичних справах, у яких не нарушена віра та мораль і загально всіми католиками прийняті національні й суспільні принципи, лишає своїм членам цілковиту свободу, то значить, позволяє їм чи то належати до якихсь існуючих уже партій, чи творити нові партії. «Католицький Союз» своїми принципами стоїть немов би понад партіями. Так треба би, думаю, означити відношення «Католицького Союзу» до існуючих партій, або до тих, які могли б утворитися. Члени «Католицького Союзу» могли би бути рівночасно і членами інших партій, очевидно не таких, які у своїх програмах або у практиці йшли би проти Церкви та її науки, могли б також лучитися в якісь нові групи, під тими самими умовами.

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Володимир Децикевич (1865–1949). український галицький громадсько-політичний та освітній діяч, урядник.

Тим також пояснюється ріжниця. яка заходить між «Католицьким Союзом» і католицькою акцією. Словом «католицька акція» означується звичайно цілком аполітичні організації католицької суспільності. Очевидно, католицька акція може мати тих самих членів, що «Католицький Союз», і в численних справах взаїмно собі помагати. Вважаю католицьку акцію за один із важніших постулатів теперішньої хвилі, над якими працюємо і в праці тій дальше поступати будемо».

[Діло. — № 242. — 30 жовтня 1930 р. — С. 1]

1 січня 1931, у четвер, в найбільшій залі Духовної Семінарії на вул. Коперника відбулись Установчі Збори «Українського Католицького Союзу». Пригадаємо тільки, що про плани об’єднання політиків на ґрунті католицизму у 1906 році заявляв о. Климентій, а тоді Казимир граф Шептицький.

Під гаслами католицької віри розпочато об’єднання розсварених і розділених за партійною належністю українських політиків. Як і в інших випадках, офіційні повідомлення засвідчують провідну роль Митрополита Шептицького у цій події. Ми не заперечуємо такої думки, адже навіть найкраща ідея без Галицького Владики не могла б втілитись у життя в тодішньому українському середовищі. Його величезний авторитет, безкорисність та посвята творили чудеса. І вчорашні політичні опоненти, навіть і не католики, ставали в ряди цієї політично-громадської структури, присягаючи під час вступу працювати пліч-о-пліч на благо свого народу. Згідно статуту, привселюдну обіцянку слід було голосно закінчити словом «Прирікаю». Саме заснування УКС ретельно висвітлене у пресі, звідки й дізнаємося про далеко не другорядну роль о. Климентія: при виборі членів Головної ради його ім’я стоїть на першому місці.

«У Зборах взяли участь: Ексц. митр. Шептицький, Преосв. єп. Бучко, Преосв. єп. Будка, багато духовної і світської інтелігенції обох полів зі Львова і з краю, поважне число акад. молоді і представники нашої преси. Всіх присутніх було понад 200 душ. Збори створив митр. Шептицький, що привитав зібраних і подав до відома, що зробив досі Ініціативний Комітет під проводом єп. д-ра Бучка для підготовлення організації Українського Католицького Союзу. При цій нагоді митрополит зазначив, що члени У. К. С. можуть ріжнитися між собою в інтерпретації поодиноких квестій ідеольоґічного характеру, головне, аби всі вони завсіди держалися цупко й боронили католицької віри та моралі. Із черги всі присутні зложили урочисте приечення, що, вступаючи в члени У. К. С., будуть придержуватися в житті поданих вище принципів. Відбувалося це в той спосіб, що на поіменний заклик кожний(а) з присутніх заявляв(а): «Прирікаю».

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Зустріч греко-католицьких єпископів у Львові. Сидять зліва направо: Апостольський адміністратор Пряшівської єпархії Діонісій Няраді, єпископ Станіславівський Григорій Хомишин, Архиєпископ Львівський Андрей Шептицький, єпископ в Канаді Никита Будка, єпископ Перемиський Йосафат Коциловський.
Стоять: генеральний вікарій зі США Йосиф Гануля, Апостольський екзарх США Василь Такач, єпископ з Чехословаччини Петро Гебей, єпископ Кирило Куртев (Болгарська греко-католицька Церква), Павло Гойдич — греко-католицький єпископ Пряшівської єпархії, генеральний вікарій зі Львова Олександр Бачинський.

Грудень 1927 р. Фото з колекції «Narodowe Archiwum Cyfrowe».

(….) Дир. Сінгалевич, обнявши провід, вказав на вагу моменту і на ту велику ідею, яка всіх зібрала, після чого уділив голосу през. Децикевичеві, який зреферував іменем Ініціативного Комітету статут У. К. С. Із того реферату ми довідалися, що правною основою, на якій спиратиметься У. К. С. буде форма політ. партії. У. К. С., до якого могтимуть належати і не-католики, оскільки підчиняться його постановам та будуть спочувати його ідеї, розвиватиме діяльність на цілій території Польщі. При кінці референт предложив схему цілої організації від льокальних кружків через організації окружні аж до організації централі і вказав на обов’язки членів У. К. С.

…Вибрано през. Вол. Децикевича (через аклямацію), членами Головної Ради стали одноголосоно: о. ігумен Климентій Шептицький, о. ректор д-р Йосиф Сліпий, проф. д-р Микола Чубатий….».

[Діло. — № 3. — 3січня 1931 р. — С. 3]

Цю подію не оминула увагою і польськомовна преса. Часопис «Przyjaciel Ludu» (№ 2.— 11 січня 1931 р. — С. 5 ) згадав тільки двох членів президії Організації: її президента Володимира Децикевича (1865–1949) і о. Климентія, вказуючи на «найважливіших осіб». Натомість «Górnoślązak» (№ 7. — 10 січня 1931 р. — С. 6) дав досить помірковану характеристику, зазначивши, що «У. К. С.» зареєстрований як партія, оскільки громадська організація підлягала б контролю місцевої влади. Виокремлено основні напрями діяльності із зазначенням, що певні прізвища серед засновників вказують на поміркованість у майбутніх діях. Наголошено було на рішенні про вислання Святішому Отцю від учасників Зборів вітальної телеграми. «Подія першорядної ваги, яка має поважні шанси на розвиток в українському суспільстві головно завдяки авторитету, яким є Митрополит Шептицький, творець цієї організації» — так охарактеризовано створення «Українського Католицького Союзу» у польському таємному рапорті про діяльність національних меншин.

[Sprawozdanie z życia mniejszości narodowych za I kwartał 1931 r. — Warszawa, 1931. — C. 6]

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

о. Климентій (Казимир) Шептицький, Олександр Шептицький, Митрополит Андрей (Роман) Шептицький, Станіслав Шептицький, Леон Шептицький. Лабуні (Польща). Весна 1930 р. Фото з колекції «Archiwum Szeptyckich» (Власність «Fundacji Rodu Szeptyckich»).

19 березня 1931 року обидва Шептицькі — Митрополит і о. Климентій — взяли участь у Святій Літургії та процесі облечин дочки Леона Шептицького Софії (1904–1958), яка вступила до Згромадження Сестер Францисканок Місіонерок Марії і прийняла ім’я Йосафати.

[http://fmmlabunie.pl/fmm/index.php?f01=3xxx97xxxxxxxxxx&idss=74886s9942]

Не меншою подією, тільки у духовному вимірі, було посвячення влітку 1931 року церкви у Свято-Іванівській Лаврі Студитського Уставу:

«Львів, 7. липня 1931. Торжественне посвячення церкви оо. Студитів, перенесеної, як уже нашим читачам відомо, з села Кривки, пов. Турка, на узгір’я Знесіння відбулося нині, у вівторок 7. ц. м. при численній участи духовенства й українського громадянства Львова та його передмість. На посвяченні явився особисто Ексц. митр. Шептицький, Преосв. о. д-р Бучко, кількох членів львівської капітули, ченці-Студити з Унева, а також процесія з церкви св. Петра і Павла на Личакові під проводом свого пароха. Чину посвячення довершив Ексц. митр. Шептицький в год. 9. рано, після чого в год. 10. розпочалася архієрейська Служба Божа, що її відправив Преосв. єп. д-р Іван Бучко в асисті о. пралатів Куницького й Пясецького. Співав хор братчиків Студитського чину з Унева…

Ексц. Шептицький виголосив надворі проповідь до вірних, в якій підніс вагу свята й значіння чину оо. Студитів у нашому церковно-національному житті. Церква Студитів, що обслуговує вже від осени мин. року також потреби нашого населення з Кривчиць (кольонії), посвячена Св. Премудрости Божій для нав’язання й збереження нашої старої традиції ще з княжих часів, коли то перші київські церкви були посвячені Св. Премудрости Божій (прим. Св. Софія в Київі). Вагу тої традиції підчеркнув Ексц. митрополит дуже сильно у своїй проповіди. Після закінчення свята вірні ще довго товпилися в церкві і біля неї, подивляючи її красу знадвору і старий, прегарно відновлений іконостас усередині, а з тим і великий мистецький хист нашого народу, творця всіх тих цінностей. Святоіванська Лавра оо. Студитів у Львові, що є власником цієї церкви, збогатилася завдяки о. ігуменови Климентієві Шептицькому високо мистецьким твором, яким можемо сміло гордитися і перед своїми, і перед чужими.

[Діло. — № 150. — 9 липня 1931 р. — С. 3]

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Митрополит Андрей Шептицький, Олекса Новаківський, українська інтелігенція. Відкриття виставки Школи Олекси Новаківського. 25 жовтня 1928 р.

У самий день посвяти храму Святої Софії Премудрости Божої в газеті «Діло» появилася фахова стаття, в якій автор майстерно описав історію церкви та історію її перенесення до Львова, розповів про зусилля над зібранням до храму старовинних ікон, виокремив роль у цій важливій справі о. Климентія:

«З нагоди посвячення церкви Студитів у Львові дня 7. ц. м. Місто Львів, таке богате в ріжнородні пам’ятники старовини, збогатилося ще одною цінною памяткою нашої культури. Є нею прегарна деревляна церква на полях (узгір’ях) Кривчиць-кольонії, прилучених недавно до Львова, кілька хвилин ходу від Личаківського двірця. Церкву цю перевезено з села Кривка, пов. Гурка, з кінцем липня мин. року й уставлено на вирівняній з тією метою площі біля монастиря Студитів у часі від серпня до кінця жовтня того ж року. В цьому вже році церкву обведено відповідним парканом, зроблено від сторони залізничого тору входову браму й цілу церковну площу обсаджено молодими деревцями. А в останніх днях церква та дістала ще одну дорогоцінну прикрасу: старий, стилевий іконостас, прегарну пам’ятку нашого малярства кінця XVII. й початку XVIII. століття.

Церква з Кривки, що обслуговує тепер не тільки потреби мешканців монастиря Студитів, але й потреби широких кругів нашого населення, яке з року на рік густішою громадою посилюється в сусідстві на полях Кривчиць та узгір’ях Знесіння, є спражньою перлиною бойківської архітектури. Збудована вона, по всій правдоподібности, в половині XVIII. століття. Як усі бойківські церкви, є й ця церква тридільна, значить вона складається з трьох квадратів, які творять пресвитерію, наву й бабинець. Одночасно ця церква є триверха, при чому кожний з тих верхів має кількакратні заломання, так, що верхи виглядають, наче індійські пагоди. Перший з тих верхів, що покриває собою квадрат над бабинцем, є одночасно дзвіницею, що видно зі створених голосників під банею. Другий верх (над навою) є, очевидно, найбільший, третій (над пресвитерією) подібний до першого, тільки дещо, може, стрункіший і шляхетніший. В цілости всі три верхи творять прекрасну гармонійну цілість і людське око не може ними досхочу налюбуватися.

Не менше гарна також декоративна частина церковної будівлі. Передовсім дуже інтересний ґанок із заходу, на якому слідні впливи барока, дальше різьба церковних одвірків і чудова, наскрізь оригінальна галерійка, що обігає бабинець з полудня, заходу і півночи. Варто звернути також увагу на профілі випустів, на яких опираються піддашшя, в першій мірі на ґанку, а в середині церкви перехід з бабинця до нави, де на верхах видно чудові хрести простої ковальської роботи.

Будівничі суспільства та Церкви. Фрагмент біографії бл. свщм. Климентія Шептицького на початку 30-х рр. ХХ ст.

Церква Святої Софії – Премудрості Божої. Належить до комплексу Свято-Іванівської Лаври Студійського Уставу УГКЦ

Коли ціла та будівля є, безперечно, великою цінністю сама по собі і вказує на високу культуру й інтелігенцію нашого селянства, бо ж та церква (як, зрештою, всі наші деревляні церкви) є твором селянських майстрів, то не меншу цінність уявляє з себе й іконостас, що його уставлено в цій церкві заходами о. ігумена Студитів Климентія Шептицького й управи Національного Музею. Іконостас той якогось незнаного творця-маляря зложено вже в Музею з двох основних частей: І. частина походить із села Воля Жовтанецька (парохія Желдець, пов. Жовква) і, як вказує на це дата, намальована 1675 р.; 11. частина (намісні ікони) походить з іконостасу в селі Боянець (пов. Жовква) з початку XVIII. століття. Царські ворота і діяконські двері (у стилі барока) додано зі складів Музею, а походять вони з Коломийщини.

Розуміється, іконостас як цілість треба було змонтувати і зреконструвати його мальовила й різьби так, щоб він по змозі нічого не стратив зі своєї первісної краси. Все те треба було робити обережно і, розуміється, наскрізь фахово. Цього нелегкого завдання піднялися: арт. Магалевський, що відновляв і доповняв усе темперною технікою, і пані С. Паращук, що виконала консервацію, відчищення і доставлення іконостасу з великим умінням. Усе те відбувалося, очевидно, під постійним доглядом управи Нац. Музею. Крім іконостасу, є ще в церкві інші цінні пам’ятки старовини. Так, прим., над навою висить дуже оригінальний деревляний павук (походить з Турчанщини), який теж треба було основно відреставрувати. Знов же, перед іконостасом, по обох сторонах царських воріт, стоять також старі, оригінальні свічники з дерева, які, подібно, як павук, приспособлено до вжитку зі зборів Нац. Музею. Як царські ворота й діяконські двері, так теж і павук і згадані свічники споруджені у стилі барока. За відступлення церкви з Кривки для Львова належиться прилюдна подяка парохові і мешканцям того села, що, збудувавши у себе нову, більшу церкву, відступила свою стареньку церковцю оо. Студитам. За придбання такого мистецького скарбу для Львова належиться повне признання ігуменові о. Кл. Шептицькому, що, йдучи за фаховою порадою співробітника Нац. Музею п. Михайла Драґана, не пожалував ні труду, ні коштів на довершення цього прегарного діла. Для повноти зазначимо ще, що догляд над збереженням усіх археольогічних особливостей церкви мав від першого до останнього дня при уставлюванні будівлі даний п. М. Драган, який і довів до того, що церкву поставлено зовсім докладно у тій самій формі, що її вона мала в Кривці.

[Діло. — № 149. — 7 липня 1931 р. — С. 2; Див. також: [Діло. — № 142. — 28 червня 1931 р. — С. 1]

Ссылка на первоисточник: https://risu.org.ua/ua/index/monitoring/religious_digest/74698/

Следующая новость
Предыдущая новость

Самая вкусная пицца в Киеве с доставкой Свои услуги предоставляет специалист по ремонту паркетных покрытий Промышленные и пищевые заливные формы из силикона Близкий к РПЦ телеканал «Царьград» начал кампанию в поддержку создания «Малороссии» Эксклюзивные бонусы для геймеров, которые привыкли рисковать

Публикации